Щебінь – це продукт дроблення скельних гірських порід; пухкий, сипкий матеріал із дрібних камінчиків неправильної форми. Залежно від розмірів частинок, визначається фракція щебеню. Частинки розміром менше 3 мм використовують як пісок.

shebin

Чим менше номер фракції щебеню, тим менші камінчики входять до його складу. Крупні фракції щебеню при схоплюванні бетону міцніші, а дрібні фракції щебеню відповідно краще заповнюють собою різноманітні порожнини. Щебінь різних фракцій виходить при дробленні крупних уламків твердих гірських порід. Використовується для приготування розчину бетону як крупний заповнювач. Завдяки гострокутній формі поверхня щебеню шорстка, тому щебінь чудово зчіплюється з цементно-піщаним розчином у процесі виготовлення бетону.

Даний продукт виготовляється шляхом видобутку в кар’єрі гірської породи, яку потім шляхом «грохочення» ( спосіб дроблення граніту ) переробляють в щебінь. Найпоширенішою і широко вживаною гірською породою є граніт.

За розміром щебінь розділяють на фракції. Фракція – це максимально допустимий розмір окремо взятого каменя (зерна). Розділяють основні і супутні фракції щебеню. До основних фракцій відносяться: 5-10 мм, 10-20 мм, 5-20 мм, 20-40 мм, 40-70 мм. До супутніх – 0-5 мм, 0-2 мм.

vagon

Найбільший попит на ринку має гранітний щебінь фракції 5-20 мм.

Для складання тендерної документації необхідно знати основні характеристики якості щебеню. Тому найважливіша характеристика, з якої зазвичай  починається обговорення якості будівельного щебеню з покупцем, – це радіоактивність.

Зерновий склад кожної фракції повинен задовольняти вимогам ДСТУ БВ. 2.7 -75-98 «Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів». Із вимог ДСТУ випливає, що у фракції щебеню, що постачається на будівництво, фракції 5-20 мм:  кількість зерен розміром дрібніше 5 мм не повинна перевищувати 10 %, а зерен більше 1,25*D (25 мм) – не більше 0,5%; форма зерен і вміст подрібнених зерен характеризується вмістом зерен пластинчастої (лещадної) та голчастої форми – до 35%; (лещадність – це одна з найважливіших характеристик якості щебеню. Чим менше лещадність, тим якіснішим вважається щебінь. Наявність у щебені зерен пластинчастої і голкуватої форм призводить до збільшення між зернової порожнистості в суміші. Це у свою чергу призводить до збільшення витрат сполучного компонента, а це спричиняє додаткові матеріальні витрати. Останнім часом усе більше здобуває популярність так званий «кубовидний» щебінь, вмістлещадних зерен не перевищує 15%, використання такого щебеню дає найбільш щільне утрамбування.); міцність щебеню характеризується межею міцності вихідної гірської породи при стиснені (роздавлюванні) у циліндрі, залежно від втрати маси при випробуванні, щебеню привласнюється марка, чим вона вища – тим міцніше щебінь, залежно від виду гірської породи й марки по роздрібнюванню в щебені нормується вміст зерен слабких порід, і надається марка від 300 до 1400; морозостійкість щебеню характеризують числом циклів поперемінного заморожування і відтавання, при якому його  втрати у відсотках за масою не перевищують установлених значень від F 15  до F 400, чим вище марка – тим вище морозостійкість щебеню, у будівництві в основному застосовують щебінь з маркою міцності не менш F 300; вміст пиловидних і глинистих часток (розміром менше  0,05 мм), який визначається відмучуванням повинен відповідати згідно марки  дробильності та породи щебеню до  1% за масою; вміст глини у грудках в щебеню повинен бути не більше 0,25% по масі; у відповідності з ДБН В.1.4-0.01, ДБН В.1.4-1.01, ДБН В. 1.4-2.01 при виробництві щебеню повинна проводитись радіаційно-гігієнічна оцінка, за результатами якої установлюють галузь застосування. Щебінь у залежності від значень сумарної питомої активності природних радіонуклідів (Асум) підрозділяють на класи і застосовують: I клас при Асум до 370 Бк/кг – для всіх видів будівництва; щебінь із розкривних і вміщуючих порід, що попутно видобуваються, повинен бути стійким проти всіх видів розпаду, втрата маси при розпаді повинна бути не більше 3%. Щебінь повинен бути стійким до впливу навколишнього середовища. Щебінь, призначений для застосування як заповнювачі для бетонів, повинен мати стійкість до хімічного впливу лугів, цементу. Міцність, морозостійкість, радіаційно-гігієнічну оцінку, вміст шкідливих домішок і сполук, а також стійкість структури щебеню проти всіх видів розпаду визначають у кожному випадку зміни властивостей породи, що розробляється; вміст шкідливих з’єднань і домішок: сульфатів, сульфідів в перерахунку на SO3 повинен бути не більше 1,5%, а вміст шаруватих силікатів – не більше 15%. Забезпеченість установлених стандартом значень показників якості щебеню за зерновим складом (вміст зерен розміром менше найменшого номінального розміру d і більше найбільшого номінального розміру D та вмістом пиловидних і глинистих часток повинна бути не менше 95%). Ці вимоги необхідні для суворого дотримання зернового складу фракцій. Дотримання даних вимог відбивається в розсіюванні.Кількість щебеню із одиниць маси в одиниці об’єму перераховують за значенням його насипної щільності, що визначається у стані природної вологості, обмір щебеню проводять у вагонах й автомобілях. Щебінь, що відвантажується у вагонах або автомобілях, зважують на залізничних або автомобільних вагах. Обсяг щебеню, що поставляється у вагоні або автомобілі, визначають його обмірюванням, отриманий обсяг помножують на коефіцієнт ущільнення щебеню при його транспортуванні, що залежить від способу його навантаження, дальності перевезення, зернового складу. Випробування щебеню проводиться згідно з ДСТУ БВ.2.7-71-98 (ГОСТ 8269.0-97).Результати приймального контролю і періодичних випробувань записуються у документі про якість (див. додаток). Контроль якості щебеню здійснює  атестована виробнича лабораторія (див. додаток 10, свідоцтво про атестацію № ПУ – 0079/10 видано 25 травня 2010 р. чинно до 21 травня 2013 р. ). Випробування щебеню проводиться такимиповіреними засобами вимірювальної техніки: ваги настольні – тип РН-10Ц13У, діапазон вимірювань 0,1…10 кг; ваги циферблатні – тип РП-100,діапазон вимірювань 5…100 кг; шафа сушильна СНОЛ-3,5.3,5.3,5/3-ИЗ; термометр лабораторний з діапазоном вимірювання 10-200 ºС; набір сит в кількості 26 од.;  штангель циркуль ШЦ –I; прес гідравлічний ПСУ – 50; мірний циліндричний посуд МП – 5 л, 10л, 20 л. Графіки повірки ЗВТ див. додатки 11, 12, 13.